Вже сонце хмарами закрито,
І жовтень холодом дихнув,
На журавлиних крилах літо
Ген відлетіло вдалину.
Кимсь зачарована діброва
Стоїть напівоголена
Спадає паморозь ранкова
Немов на скроні сивина.
Приспів
Осінь, холодна осінь,
Я пам*ятаю досі,
Твої зелені очі і теплі літні ночі.
Пташине стоголосся, заквітчане волосся
Там, під вербою, лавка,
Де ти стоїш як Мавка.
Кружляє вітер лист опалий,
Туман скрива місця утіх,
І на стежки, де ти ступала,
Спадає перший, білий сніг.
Над головою ворон кряче,
І мені душу тисне щем.
І осінь, навіть осінь плаче
Холодним, вітряним дощем.
Приспів.
Осінь, холодна осінь,
Я пам*я таю досі,
Твої зелені очі і теплі літні ночі.
Пташине стоголосся, заквітчане волосся,
Там, під вербою, лавка,
Де ти стоїш як Мавка.
Микола Токар.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 7710 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я ждала . - Николай Зимин Я тебе поверила , что придешь .
Что меня единственной назовешь .
Но любовь , что верила и ждала ,
На заре на утренней умерла .
Рано утром солнышко не встает .
За рекой соловушка не поет .
Выйду за околицу . Даль темна .
Милый мой , я ночьку всю проспала .
Публицистика : Наше жительство — на небесах - Николай Николаевич «Ибо многие, о которых я часто говорил вам, а теперь даже со слезами говорю, поступают как враги креста Христова. Их конец — погибель, их бог — чрево, и слава их — в сраме, они мыслят о земном. Наше же жительство — на небесах, откуда мы ожидаем и Спасителя, Господа нашего Иисуса Христа. (Фил.3:18-20)
