"...видевше се зло не двигошася никамо же с места...
над рекою Калкою бе бо место каменно..."
Тверская летопись
Степь истлела тяжким зноем,
Тянет горьким, тянет палым,
Где полынный вкус разбоя
До сих пор исходит пряно.
Здесь, где камни не кричали,
Камни черные, как братья,
Не принявшие печали
Вкупе с гибнущею ратью,
Здесь, где камни не кричали,
У кровавого порога
До сих пор берет начало
Подневольная дорога.
Сеча лютая и злая
Без конца, без края гремлет -
Да за что ж напасть такая
На возлюбленную землю?
Что за кара и управа,
Тьма, которой несть числа?
А поганым тем - забава
Целование креста.
Что же гром на вас не грянет,
Лошадей ведущих в храм?
Только вопль и воздыханье
В покаянье христиан.
Братья, рьяные с приказа,
Беспробудные, как камни,
Вероломство, что заразу,
Переняли от поганых, -
Сласть насилья и поживы,
Право окрика и плети -
И доныне не сложили
Мы с себя налоги эти.
Да какой иуда-нищий
Горем выстланной земли
Воровал на пепелище,
Поживлялся на крови?
Стана два на диком поле,
Два, - не три - в который раз,
Даже если кровь не стонет, -
Братья, не предайте нас....
Но поныне от бессилья
Лютой боли не унять -
Светло светлая Россия -
Непомерная земля,
Где любому нет покоя,
Давит душу как доска
Перенятая по крови
Вся полынная тоска!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
